18.09.20 16:29 Сергій Поступальський: "Не було навіть сумнівів, що бригада буде визнана найкращою в районі проведення операції Об’єднаних сил"

За результатами службово-бойової діяльності серед військових частин 24-ту окрему механізовану бригаду імені Короля Данила було визнано найкращою в районі проведення операції Об’єднаних сил. Заступник командира бригади полковник Сергій Поступальський розповів про свій військовий шлях у бригаді.

Об этом сообщает RuGate

-Сергію Леонідовичу, чи усвідомлювали ви, що бригада буде визнана найкращою?

-Відверто кажучи, у мене навіть не було сумнівів, що так складеться.

Кожного дня бійці бригади — від солдата до полковника — показують свою високоефективну роботу. Це визнання стало прямим доказом правильності обраного нами напряму діяльності.

-Пане полковнику, зараз у бригаду приходять молоді лейтенанти – випускники вищих військових навчальних закладів. Які вони – офіцери нової формації?

-Дійсно, щороку до нас приходять випускники вищих військових навчальних закладів. Цього тижня ми вже провели заняття з молодими лейтенантами, наступного тижня чекаємо на поповнення. Серед тих, хто вже прийшов, є відсоток тих, хто був на війні солдатом, сержантом. У них є своя думка, до якої ми прислухаємося. Під час підготовки до виконання поставлених завдань офіцер спільно з підлеглими може обговорити певні аспекти підготовки. Наша культура взаємодії з підлеглими вже давно має форму діалога.

-Чи багато військовослужбовців бригади продовжують служити з 2014 року?

-На командирських посадах (від командира батальйону) у бригаді залишились ті, хто й до війни ніс службу в бригаді. Випускники військових вишів призначаються сьогодні на посади командирів взводів, рот. Ті, хто мають досвід ведення війни відповідно отримують нові призначення в бригаді. 90 відсотків особового складу залишаються в бригаді.



-У бригаду ви прийшли ще лейтенантом. З якими проблемами тоді зіткнулися?

-Після закінчення навчання в Одеському інституті сухопутних військ (сьогодні – Військова академія) я був призначений на посаду командира розвідувальної роти тоді 24-ої мотострілецької дивізії. У той час найскладнішим для мене було завоювати повагу й довіру особового складу. Потрібно розуміти, що в підрозділ розвідки юнаків відбирали. Мені, нещодавньому випускнику інституту, довелося командувати високо вмотивованими, фізично підготовленими й розвиненими бійцями. Тоді для мене головним принципом стали слова "Роби, як я". Усі показові виступи, виходи, заняття, найскладніші елементи виконував разом з особовим складом. І це спрацювало. Це також допомогло у 2014 році, коли було необхідно налагодити спілкування з особовим складом. У бойовій обстановці переконався, що будь-яке завдання можна виконати, якщо командир користується довірою.

-Які найбільш значимі для вас події відбулися за період бойових дій?

-Для мене це перший бій. Неважливо, вдалим він був чи ні, я завжди пам’ятатиму події під Луганським аеропортом. Тоді я обіймав посаду заступника командира 3-го механізованого батальйону. Це був батальйон бригади, який формувався в останню чергу з мобілізованих. Влітку противник провів двосторонній наступ. Під тиском ворога військовослужбовцям Збройних сил України довелося відступити та викликати вогонь на себе. Особовому складу моєї групи була поставлена задача відновити позиції. Нам мали бути виділені дві бойові машини піхоти та два танки. Але в реаліях 2014 року сталося так, що на позиції зайшов тільки мій один танк. Довелося особисто показувати напрямок й протягом понад пів години утримувати позицію. Пам’ятаю, не думав, що зі мною станеться, у голові лише одна задача — зайняти позицію.

-Ви були поранені...

-Так, це було після подій в Луганському аеропорту – поблизу міста Лутугино Луганської області. При виході колона, у якій я був, потрапила під артилерійський обстріл. Був прильот, отримав поранення в голову. Наступного дня виявилося, що в мені був осколок. Я не звернувся до лікаря, бо сам не зрозумів. Говорити не міг, їсти не міг. Лікарі потім зробили обстеження і виявилося, що осколок знаходиться недалеко від кадика. Я опинився в харківському шпиталі, витягнули цей уламок, потім у львівському шпиталі прошов відновлення. У грудні 2014 року я повернувся у свій батальйон до виконання завдань вже в Кримському.

-Як ви змінилися за роки війни?

-Можу сказати, що у мене загострилося почуття справедливості. Речі, на які я раніше міг закрити очі, сьогодні не пройдуть повз моєї уваги. Також став більше розуміти людей. Багато є тих, про кого спершу думав погано, а в бойових умовах людина демонструвала свою хоробрість й самовідданість. Війна показує, якою людина є насправді.

-Чи відчуває родина ці зміни?

-Дружина сприймає мене таким, яким я є. Ми разом вже 15 років, виховуємо сина. Дружина розуміє, що я посадова людина, яка захищає державу. Вона мене підтримує в усьому, і я вдячний їй за це. Син займається спортом, його успіхи для мене – велика гордість. Ми переконані, що Україна починається з кожної окремої родини.


Джерело статті: “https://censor.net/ru/blogs/3220089/sergyi_postupalskiyi_ne_bulo_navt_sumnvv_scho_brigada_bude_viznana_nayikraschoyu_v_rayion_provedennya”