Країна небайдужих. Як Марічка Падалко стала хрещеною для маленької переселенки з Луганщини

Країна небайдужих. Як Марічка Падалко стала хрещеною для маленької переселенки з Луганщини

Бути на День Незалежності на Луганщині було давнім бажанням ведучої ТСН Марічки Падалко. Коли в країну прийшла біда, допомагати були готові тисячі. Тільки через сайт волонтерської організації "Восток SOS" за роки війни по всій країні вдалося тимчасово, або ж довгостроково, розмісти понад 50 тисяч переселенців зі Сходу. Марічка у сюжеті розповідає особисту маленьку історію — це присвята усім небайдужим українцям по всій країні:

"Ми б, напевно, ніколи не зустрілися, якби не війна. Як і сотні людей, які відчинили свої домівки незнайомим людям по всій країні. Тепер, п’ять років потому, тепер вже моя черга постукатися в чужий дім, де тепер вже живуть майже рідні люди. Але я все одно дуже хвилююся, бо вони нічого не знають про мій приїзд. Родину, що мешкає в селі Малорубіжне під Лисичанськом, я просто попередила, що в їхніх краях проїздом будуть мої колеги, і передадуть дітям подарунки.

З Аліною ми познайомилися п’ять років тому. У 2014 році її родина тікала від війни. Дві сестри з чоловіками та маленькими дітьми. Аліна тоді чекала на другу дитину. Мама Валентина у Київ не переїхала, але часто навідувалася у гості. Тоді я, як і сотні киян, зголосилася на заклик волонтерів з "Восток SOS" прихистити переселенців. Влітку наша родина жила на дачі і київська квартира була вільна. Так в ній оселилися гості зі Сходу. Загалом по всій країні волонтерам вдалося розселити 50 тисяч людей.

Альона — старша сестра Аліни. Вона живе за кілька будинків і одразу прибігла, коли почула? що приїхала рідня з Києва. Так вони мене називають, після того що ми разом пережили чорне літо 2014-го.

"Хотілося звідси виїхати, вивезти дітей", — розповідає Альона.

ВідеоЯк Марічка Падалко стала хрещеною для маленької переселенки з Луганщини

Коли в країну прийшла біда, допомагати були готові тисячі. Тільки через сайт волонтерської організації "ВОСТОК SOS" за роки війни у всій країні вдалося тимчасово або ж довгостроково розмістити понад 50 тисяч переселенців зі Сходу. Наступна історія — це присвята всім небайдужим українцям, які простягнули свою руку допомоги тим, хто так її потребував. І для кого "єдина Україна" — не лише гасло.

Як Марічка Падалко стала хрещеною для маленької переселенки з Луганщини
ТСН. 19:30
  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
  • Messenger
  • Viber

У сестер на двох четверо дітей. Вані тоді було два роки. Зараз він уже готується йти у перший клас. Його маленьку сестричку усі називають Іванка-киянка. Адже народилася вона у столиці. Саме в Києві її батьки і вподобали нетипове для Луганщини дівоче ім’я. Аліна досі згадує, як до неї ставилися у чужому, здавалося б, місті.

"І в лікарні з мене нічого не взяли!", — каже Аліна.

У Києві в дівчат, окрім мене, лишилася ще одна рідна родина — киянки Оксани. До неї Аліна переїхала після пологів. Усе придане немовляті вдалося зібрати завдяки небайдужим користувачам фейсбуку. За кілька місяців я стала хрещеною Іванки. Родини двох сестер остаточно возз’єднаються вдома навесні 2015-го і тут зневіреним землякам розповідатимуть про Київ.

"Мені ніхто не вірив. "Та як так! Безкоштовно! Так як це так, просто можуть пустити", — пригадує Альона.

Такі історії, що на Сході не вірили у небайдужість до їхньої біди на решті територій України, непоодинокі. Про це, вже у Києві, мені розповів координатор волонтерської ініціативи "Восток SOS". Він сам переселенець з Донецька.

"2014-й рік — це був шалений рік, який дуже відрізнявся від сьогоднішнього дня чи того, що до того було. І дійсно, були такі шалені історії, коли люди приїздили і жили безкоштовно. Також ми боролися із поширюваними чутками, що люди там живуть за гроші", — ділиться Мілан Зайцев.

За нашим столом сьогодні лише жінки. Альонин чоловік працює. І вони цьому дуже радіють. Адже знайти роботу тут наразі дуже складно. Чоловік Аліни змушений постійно їздити на заробітки. Зараз він у Латвії. Щоб удома завжди було так хлібосольно, дівчата з ранку до ночі пораються на землі, тримають невеличке господарство. Важко працювати тут людям не звикати. Аліна і Альона беруться за будь-який підробіток, чекають на чоловіків і сумують за Києвом. Адже на власному досвіді переконалися — столиця приймає всіх. І вже жодні медіафейки, в які часто вірять їхні земляки, не переконають їх у протилежному".


Джерело статті: “https://tsn.ua/ukrayina/krayina-nebayduzhih-yak-marichka-padalko-stala-hreschenoyu-dlya-malenkoyi-pereselenki-z-luganschini-1399641.html”